День другий. 

Східноукраїнська книжкова толока. День другий. Краматорськ - Костянтинівка - Дружківка - Краматорськ. Графік наднапружений. Але це те, що нам подобається. В центрі Краматорська - випускники з жовто-блакитними стрічками. Міська центральна міська публічна бібліотека, Дружківська центральна міська бібліотека імені Лесі Українки, Дружківський історико-художній музей. Але все це сталося, дякуючи одній справжній бойовій команді, яку за 15 хвилин зорганізувала  Оксана Проселкова. Дякую, Оксано, Ваге і Романе! Ви - справжні!

Підсумки

Вже кілька днів я перебуваю під враженням від подорожі клаптиком Східної України. Я знаю, що зараз накличу на себе бурю негативу. Але кажу, як є. Це подорож для мене була важливою щоб зрозуміти кілька речей. Перше. Східна Україна, передусім Донецький регіон, як говорив відомий герой відомої кінострічки "Біле сонце пустелі" - "дело тонкое". І не можна туди їхати і махати шашкою. Тут потрібна дуже мудра виважена і толерантна (оце слово дуже важливе) - не політика, не робота, не агітація - а комунікація. Друге (вибачте всі, хто зі мною не згоден). За подорож у мене двічі піднімався тиск. Перше, коли я опинилася в одній машині з ватником. А другий раз, коли я опинилася в "одній тарілці" з "вишиватником". Ви знаєте, я тепер не знаю, в якій ситуації мій тиск був вищим - у першій чи другій. Третє, доведеться писати нову книгу в серію "Великі містифікації. Скільки ідіотських міфів блукає про цей регіон! Щоб зрозуміти його, потрібно мати хоч трішки емпатії, навіть якщо ти не антрополог і не етнолог (у нашій спільноті люди без цього - профнепридатні), а просто нормальна людина, яка логічно мислить і розуміє що таке локальна історія і локальна ідентичність. І четверте. Я рекомендую відвідати Святогорський монастир. І це не іронія. Колись я про це напишу. Ну і на закуску. приємно, що, виявляється, у мене в Дружківці свій фан клуб (дякую, Світлана Акименко ) і що в Краматорську читають Марину Гримич. Оксана Проселкова ще раз - респект!