Марина Гримич у притаманній їй напівсерйозній-напівжартівливій манері поділилася своїми роздумами про розмитість жанрів в сучасній літературі, порівняла радянський історичний роман, який був більш сходий на історичну казку, і сучасний історичний контекст любовних, жіночих, психологічних тощо романів. Письменниця каже, що джерелом історичного роману може бути праця автора в архіві і бібліотеці (як, скажімо, роман "Марта" Лілії Черен), або ж грунтуватися на усній історії (як роман "Останнє бажання" Євгенії КОноненко)

Євгенія Кононенко поділилася своїми секретами про те, як їй вдалося відтворити історичне тло Києва, що перебував у німецькій окупації.