У вівторок, 12 вересня, в Івано-Франківську Марина Гримич презентувала новий роман «Падре Балтазар на прізвисько Тойво».
Дія роману відбувається в Бразилії в кінці ХІХ ст. До української колонії Нова Австрія випадково потрапляє авантюрист Никитка, який, назвавшись Балтазаром, видає себе за святого отця, повідомляєWestNews.
“Я видала такі книги, які думала, що ніколи не продам. Історичні детективи.
Думала, що якщо перестану видавати художню літературу, то стану банкрутом. Але помилялася”, – говорить Марина Гримич.
У новому романі авторка відштовхується від легенди і народних пісень про те, що улюбленець простого люду кронпринц Рудольф, єдиний син імператора Франца Йоcифа І та імператриці Єлизавети Баварської, насправді не покінчив життя самогубством, як повідомлялося офіційно, а живий і здоровий перебуває в Бразилії, де заснував світле царство, в якому нема ні панів, ні лихварів, а є безмежні простори родючої землі.
“Роман “Падре Балтазар на прізвисько Той-во” задумувався як авантюрний, потім набув риси утопії, а потім став історичним і, як завжди, з гумором. Отже, всі ці риси присутні в ньому. Поєднуються різні стильові речі, щоб уявити, як наші нащадки опинилися в Бразилії. Тому Головна інтрига – це легенда, яка бувала в Галичині. Вона була дуже популярна серед населення. Навіть Франко та Чайковський висміювали цю легенду. Але вона жила. Бо галичани вірили. Через візуалізацію можна уявити, як жили українці. Тут зібрані мої антропологічні експедиції “, – розповідає письменниця.
“Як дружина дипломата, можу сказати, що це дуже нудна справа бути нею. Експедиції – це моє спасіння. Де екзотичніше, там краще. Я намагаюся пізнавати культури. Інколи їздили разом з чоловіком. Там я збираю матеріали для своїх творів”, – говорить Марина Гримич.
Цей роман для тих, хто любить моє письмо. Віддаю багато уваги хоровому сюжету. І такі любителі є. Це люди, які цікавляться іміграційною історію українців. Але вік необмежений.
У моєму фан клубі багато економістів, інженерів, біологів, а набагато менше філологів”, – ділиться письменниця.
До слова, Марина Гримич – письменниця, науковець, видавець. Народилася у Києві, закінчила слов’янське відділення філологічного факультету київського університету ім. Тараса Шевченка, доктор історичних наук, кандидат філологічних наук, член Канадської спілки етнологів.
Літературну діяльність розпочала ще будучи студенткою, як перекладач зі словенської, сербохорватської та македонської мов. У цей час з’явилися також її перші поетичні добірки в журналах «Дніпро» та «Жовтень».
Автор 14 різножанрових романів, ряду публіцистичних видань, продюсер літературного проекту «Люба Клименко».
Тричі ставала лауреатом літературного конкурсу «Коронація слова», в тому числі — володарем першої премії за роман «Егоїст» у 2002 році.