Монографія присвячена дослідженню звичаєвого права українців у науковому доробку вчених 1920-х – початку 1930-х років. Висвітлено питання реконструкції окремих давніх звичаїв, процеси трансформації у сімейній і карній звичаєво-правових культурах українців та становлення нових форм побуту, які так ретельно вивчала когорта науковців Української Академії Наук та української діаспори. Їхні наукові здобутки, методи й підходи та великий професійний досвід важливі для розвитку сучасної історії та етнології.
