Ігор Бондар-Терещенко:
У цьому романі, а також у скандалі довкола нього, вистачає сексу, еротики, а також небуденної інтриги. З його виходом преса ще довго гадала, хто ж ховається за псевдонімом авторки. В одній газеті навіть провели власне розслідування, а друга закликала голосувати за кандидатку на спокусливу посаду "літературної хуліганки". Вибирати пропонувалося між О. Забужко, І. Роздобудко, І. Карпою, М. Гримич, М. Медніковою та Л. Денисенко. Хоч в самій історії, описаній у романі, у мовному сенсі все нібито більш-менш пристойно, адже героїня зі Львова, працює в культурній установі, натомість її бажання… Словом, навіть мова виказує їх "непристойність". Серед еротичних евфемізмів, які вона використовує – "маленька безвольна ганчірочка", "стійкий олов’яний солдатик", "поліцейська палиця", "світоч", "факел", а також "печера" та "маленька беззахисна черепашка". Тож авторку, крім еротичного "тероризму", за який був сприйнятий роман, що витримав вже п’ять перевидань, можна запідозрити ще й в сатиричному висвітленні "порядної" львівської культури.